Бошки марихуана планчик kraken сайт нарко площадка как зайти Бор

Сегодня я расскажу тебе про один из самых офигенных дней в своей жизни. Ну, что ж, начнем!

В тот день я неожиданно получил звонок от своей компанюхи по кличке Катюха. Она нашла хорошего продавца, который мог достать закладки прямиком из Голландии. Я, понятное дело, не мог пропустить такую возможность, ведь у нас в нашем городе найти качественный shit - задача не из легких.

По дороге к ней, я заехал в хлебный магазин, чтобы купить закуску. Все же знают, что когда наш батонятся, то голодный становишься. Взял я свеженький хлебушек, и, с пакетом в руках, направился к Катюхе.

К моему удивлению, Катюха уже ждала меня с импровизированным столиком, на котором были разложены крошки. "Ты красавчик, Димасик, просто шарахнул!", - прокричала она, увидев, что я пришел с батоном. Вся наша компашка, уже собравшаяся, аплодировала мне как на концерте рэпера.

Но вот, наконец, основное событие. Продавец пришел и мы сделали свои чеки. На этот раз я решил не экономить и взял на подольше. Ведь, как говорят, "кто купил на больше, тот на много быстрее поправляется". И больше я, конечно, не поправлялся...

После купли-продажи настало время походов по канализации. Да, кажется, это звучит крипово, но признайся, какая молодежь не мечтает про такое приключение?

Мы с Катюхой волшебно превратились в жуткие крысы и побежали в сторону люка. Остальные наши друзья, ожидавшие нас, уже были внутри. Я был настолько возбужден, что аж забыл про свои недавно приобретенные закладки.

Через несколько минут наших беготеней по канализации, мы оказались на месте. Зажегся свет в темноте, и перед нами открылась шикарная тусовка. Молодежь, музыка, запахи наркотиков - понял, что наша компания точно не зря сюда пришла.

Когда я снял свою куртку, чтобы полностью почувствовать атмосферу, понял, что забыл закладки у Катюхи. Она, конечно, сразу же отреагировала и протянула мне небольшой пакетик. "Димас, ты же говорил, что больше не хочешь поправляться?" - промелькнула в моей голове мысль, но тело, ох как сильно хотело. Я понял, что сегодня мне обязательно нужно взять еще одну чеку.

Пока я пропивал свою кристальную закладку, компания развлекалась так, словно они были на острове с безлимитным доступом к кэгу. А я стоял, поправляясь снова и снова, чувствуя, как мое тело начинает уходить в необъяснимый и кайфовый мир наркотиков.

После долгих часов, проведенных в канализации, мы решили вернуться в реальность. Вылезая из люка, я осознал, что мир независимо от закладок и канализации остается таким же. Время не остановится, и придется вернуться к обычной рутине, когда ничего не останется, кроме воспоминаний.

Ты знаешь, дневничок, хоть некоторые моменты были криповыми, но я никогда не пожалел о том, что открыл для себя такую красоту, как тусовки и закладки. Но рискну заявить, что наркотики, это не самый лучший способ провести свое время. Теперь я уделяю больше времени своим увлечениям и интересам, а не тому, чтобы поправляться от закладок. Стремись к лучшему, а дурного наркотики оставь прошлому!

С теплом и любовью,

Твой бывший наркоман Димасик.

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...